Понад 200 волинян та запрошених представників ор­ганізацій зібралися 26 квітня 1980 р. у залі української православної громади при 400 Бетирст вулиці в Торонті, аби вшанувати великого земляка - письменника Уласа Самчука, якому сповнилося 75 років життя.

     У дверях при вході в залу найстарша волинянка пані Марія Волосевич і наймолодша, народжена й вихо­вана поза Україною Соня Цимбалюк вручили Ювілятові та його дружині гарні квіти, а Ф. Цимбалюк - голова місцевого Товариства „Волинь," привітав їх хлібом і сіл­лю.

     У мене створилося враження, що цей хліб був спе­чений у Дермані, Лебедщині чи Тиляві, де маленький Уласик учився ходити; де згодом вправлявся трьома паль­цями олівця тримати; де у сільському хлопчині накреслю­валося для нікого непомітне його славне на письменницькому шляху майбутнє.

     Відкриваючи вечір, Ф. Цимбалюк коротко згадав про гостювання У. Самчука на Крем'янеччині в 1941 р.

     О. Стенанюк, що керував Ювілейною програмою, по­просив о. Ф. Легенюка, односельчанина Ювіляра, провес­ти молитву та поблагословити приготовані страви.

Улас Самчук промовляє з нагоди вшанування його свята — 75-річчя.

     Наспіло багато письмових привітів Ювілятові, що їх після смачної вечері керівник програми вичислив; деякі з них — від єп. Миколая, єп. Ісидора, онтарійського пре­м'єра Дейвіса, през. УНР М. Левицького, НТШ Канади — прочитав у цілому. Були й усні привітання.

     Вшанували письменника своєю присутністю протопр. о. Д. Фотій, протопр. о. Ю. Ференців та о. Р. Божик.

     Пані Марія Волосевич — „Мама Волині" — згадала про свої зустрічі з Ювілятом у різний час на Волині; слово-побажання сказав теж О. Степанюк, а з присвятою великому синові Волині декламацію виголосила молодень­ка Соня Цимбалюк.

     Доповідь про життя й діяльність У. Самчука прочитала пані Тоня Горохович.

     Народився письменник 20. 2. 1905 р. в Дермані в ро­дині з „старим селянським корінем, з твердими традиція­ми стихійного і свідомого незалежництва в дусі та не­зламним бажанням боротися проти кожного заперечення наших законних прав на землі". В 1907 р. батько залишив Дермань і переселився на хутір Лебедщину, а в 1913 р. до села Тилява. Хоча батьки не мали освіти, але дбали, щоб діти її набули. Закінчивши народну школу в Тилявцях у 1917 році, вчився в середній школі в Дермані, а по­тім в українській гімназії у Крем'янці, якої не закінчив, бо покликали до польського війська. У 1927 році втік з війська до Німеччини. Жив деякий час в Бойтені і Бресляві. Відтак переїхав до Праги. Студіював на Бреслявському та Українському Вільному Університетах. У 1941 році повернувся на Волинь; у Рівному зорганізував видання часопису „Волинь" і був його редактором. Згодом знову довелось залишити рідний край. Після війни перебував у Німеччині в таборах ДіПі. Очолював об'єднання пись­менників МУР. У 1948 році прибув до Канади, де теж прийшлося вийти на чоло організації письменників „Сло­во", та де проживає і працює й досі.

     Завершив почату 20-річним юнаком свою велику об'­ємом та вартостями дотеперішню творчість письменник Улас Самчук ось такими заголовками: 1) „Віднайдений рай", 2) „Волинь" — трилогія; „Куди тече ріка"; „Війна і революція"; „Батько і син". 3) „Марія". 4) „Ост" — трилогія: „Морозів хутір"; „Темнота"; „Втеча від себе" (друкується). 5) „Кулак". 6) „Гори говорять". 7) „Чого не гоїть огонь". 8) „Юність Василя Шеремети" — два томи. 9) „П'ять по дванадцятій". 10) „На білому коні". 11) „На коні вороному". 12) „Темнота". 13) „На твердій землі". 14) „Плянета ДіПі". 15) „Живі струни". 16) „Слідами піо­нерів".

     На скромну мистецьку частину склалося: пані Соко­лик прочитала кілька уривків з творів Ювілята, а М. Суш­ко з Гамільтону проспівав три пісні.

     Ф. Цимбалюк вручив письменникові подарунок від Товариства „Волинь". До сліз зворушений Ювілят подякував землякам та гостям за вияв пошани.  Закінчив волинсько-земляцьку імпрезу молитвою о. Р. Божик.

     Виявлені в рамах програми думки та ведену різними формами бесіду у вільній виміні оцінок присутніх волинян дозволю звести під один гордий заголовок: Ми має­мо Самчука!

     Шановному Уласові Самчукові бажаю в доброму здо­ров'ю заокруглити з повними успіхами на письменницько­му відтинку життєвий шлях чертвертою чверткою. А тоді — побачимо.

С. Новицький