Наступного року відзначається 90-річчя з дня народження Уласа Самчука. В області створено ювілейний оргкомітет, відкрито спеціальні рахунки. Очолює цей комітет поважна державна особа - Григорій Харчук, заступник Романа Василишина. Що ж робиться для підготовки до ювілею видатного письменника і громадського діяча Волині, знаного і шанованого в усьому світі, але замовчуваного й оббріханого більшовицькими ідеологами через своє неприйняття совіцького режиму? На наполегливе прохання дати відповідь на це запитання добродій Харчук спромігся лише ухильно побідкатися на відсутність коштів. І справді, ювілей через рік, хтозна, які зміни відбудуться в калейдоскопі влад: раптом на коні опиняться ті, хто тримає свою червоненьку книжечку не під матрацом, а біля самісінького серця. Ось тоді-то й спитають суворо, навіщо пропагували діяльність письменника і журналіста, який писав про боротьбу українського народу за волю. І відповідати доведеться не ухильно, а «по всей строгости закона».

     Про діяльність цього оргкомітету згадали не випадково. Минулої неділі у філіалі N 1 Рівненської міської дитячої бібліотеки відкривалася світлиця Уласа Самчука. Серед запрошених було чимало тих, хто цікавиться життям і творчістю нашого земляка: літераторів, краєзнавців, істориків. Виступали науковий співробітник обласного краєзнавчого музею Гурій Бухало, завідувачка відділу краєзнавчої літератури обласної наукової бібліотеки Наталія Тимощук, голова Рівненської «Просвіти» Борис Степанишин, заступник глави Здолбунівської райдержадміністрації, письменник Степан Бабій, автор документального фільму про Уласа Самчука Василь Рябунець, викладач Рівненського педінституту Ірина Захарчук, уродженець села Дермань Василь Курилюк. Голова обласної організації Спілки письменників України Євген Шморгун розповів про збірку «Волинські дороги Уласа Самчука», яка щойно вийшла друком. Він же згадав про цей комітет по відзначенню ювілею і запрошував уже зараз проводити бодай якусь роботу, принаймні виготовити меморіальну дошку, щоб встановити її в рідному самчуковому селі Дермань. І ось тут ведучий вечора - керівник міського відділу культури Микола Федоришин - представив усім голову ювілейного комітету. Після умовлянь виступити і відповісти на запитання, котре винесено в заголовок статті, Григорій Харчук сказав, що нічого не хоче обіцяти, хоча він і не проти завчасного виготовлення меморіальної дошки. Більшість присутніх була розчарована такою позицією і лише махнула рукою, мовляв, чи слід було чекати іншого...

     Ми багато говоримо про повернення Уласа Самчука на рідну землю. Та до цього ж ой як далеко. Спробуйте прочитати його книги! В Україні зараз зидамо дві - «Марія» та «Волинь», але бібліотеки ними не забезпечені. Про інші твори й годі говорити. Багатюща літературна спадщина нашого земляка, свого часу висунутого на здобуття Нобелівської премії, поки що залишається за сімома замками.

     Та кімнатка в книгозбірні на розі вулиць Тихої та Степана Бандери - лише перший етап по створенню в місті літературно-меморіального музею Уласа Самчука. Скажу відверто: експозиція світлиці не вражає. Хіба що зібрані тут книги. Але й вони здебільшого позичені невдовзі їх мають повернути до обласної бібліотеки. Що ж тоді залишиться? Газети й журнали з публікаціями про Уласа Самчука, копії статей редагованої ним. «Волині», копії фотографій та портрет письменника? Хоча, може, все буде по-іншому. Борисі Степанишин обіцяв передати з бібліотеки «Просвіти» книги Уласа Самчука. Та й Микола Федоришин вважає, що з часом тут, у світлиці, акумулюється цікавий матеріал, щоб було з чого робити літературний музей.

     Отож, світлицю відкрили. І саме в день народження письменника, редактора «Волині» і громадського діяча - 20 лютого. До ювілею - ще майже рік. З чим прийдемо до нього?

Тетяна Семигіна.