Шість років у Дермані Здолбунівського району діє музей Уласа Самчука. Він є гордістю сельчан, котрі свято бережуть пам'ять про славного земляка. Адже Улас Самчук — не лише великий письменник, але й справжній борець за незалежність України, яку він безмежно любив. Розповідає один з ініціаторів створення музею, дерманський вчитель-пенсіонер, член Народного Руху України Дмитро Кравчук.

      У 1995 році готувалися до відзначення 95 річниці з дня народження Уласа Самчука. Ми, дерманці, вирішили до цієї дати створити у селі його музей. Заручилися підтримкою місцевої влади, підтримала нас і облдержадміністрація. Школа виділила кімнату, а я, разом з колегою Федором Єфімчуком, почав, як мовиться, крупинка за крупинкою збирати матеріал для музею : пішли по хатах, по людях . Спочатку наш маршрут проліг на Запорожжя ( це так у Дермані називається куток ), де народився і виріс Улас Самчук. Його родичі дали нам ікони та рушники з тієї самої хати, в якій зростав майбутній пись­менник, а також його фото з особистим " дарчим " підписом. Потім пішли на Лебедщину ( також куток ) — сюди Самчуки перебралися після, так би мовити, внутрішньосімейного роз­поділу землі, а згодом обійшли практично усе село, пере­важно відвідували людей старшого покоління. Зібрали чимало книг, фотографій ще дореволюційної доби. Дуже допо­могло товариство "Волинь" у Канаді, яке очолює наш земляк Лаврентіи Цимбалюк.

     Звідти ми отримали багато цікавих матеріалів, пов'язаних із життям, творчою та громадською діяльністю письменника. Друг Уласа Самчука Василь Галич з Торонто (також дерманець) надіслав першодруки його книг "Волинь", "Юність Ва­силя Шеремети", "Гори говорять", а також фотографії з похорону нашого визначного земляка. До речі, коли пан Василь одружу­вав своїх дітей, то Улас Самчук був на весіллях за почесного батька.

     І досі музей поповнюється все новими експонатами. Ось, наприклад, ці картини з дерманськими пейзажами, що їх описував у своїх творах письменник, — написані художником Романом Бухапьським на кошти родини Со­коликів із США. З усіх усюд до нас шлють книги, листівки — есе, що стосується Уласа Самчука. Навіть з російськомовного Криму надійшла посилка з книгами від голови тамтешньої організації Народного Руху України, який, до речі, вчився у дерманській школі. Життям музею, Дерманню та іменем Уласа Самчука постійно опікуються рівненські письменники Євген Шморгун, Степан Бабій, історик Гурій Бухало та інші. Щиро дякуємо їм ! ... При цьому пан Дмитро скромно промовчав про свою роль у діяльності музею .

     А вона значна. Саме завдяки ентузіазму цього сільського вчи­теля про Дермань, видатних людей села, історію, звичаї знають далеко за межами Рівненщини, ба — навіть України. В домашньому архіві Дмитра Кравчука є чотири безцінні альбоми, вщерть заповнені фотографіями про Дермань та дерманців. Це — столітня історія села. Причому, кожне фото має підпис ( текстівку ), на зразок: просвітянський хор села Дермань виступає перед односельцями ... А ще пан Дмитро продовжує вчителювати ( має декілька годин у школі ), директорує у музеї , співає у церковному хорі , листується із сотня­ми людей, разом із своєю дружиною пані Ольгою щиро та привітно приймають гостей ...

Володимир Баталов, журналіст, голова Здолбунівської районної організації НРУ.
Нова Волинь, ЧЕТВЕР, 16 серпня 2001 року, № 33 (13)