У Торонто, в четвер, 9 липня, після короткої й тяжкої недуги, помер св. п. Улас Самчук, найвизначніший український проза­їк у вільному світі, у віці 82 роки.

     Автор превеликої кількості повістей, романів, монографій, оповідань, репортажів, есеїв і критичних статтей, Улас Самчук син Волині — народився 20 лю­того 1905 року в селянській родині Олексія і Настасії Самчуків у Дермані. Учився Улас в українській приватній гімназії в Крем'янці, якої, проте, не закінчив, бо покликали його до польського війська, з якого він здезертирував у 1927 році й подався до Німеччини, де вчився кілька семестрів у Бреслявському університеті та у Празі в Українському Вільноми Університеті, студіюючи філософію.

     Писати св. п. У. Самчук розпочав в 20-річному віці, перші свої оповідання вміщуючи найбільше в місячнику „Літературно-Науковому Вісникові" (пізніше „Вісник"), що виходив у Львові під редакцією д-ра Дмитра Донцова у роках 1922-39. У Львові появилася і Самчукова, найкраща на думку багатьох критиків книга — трилогія „Волинь" (роки 1932-37). Тоді ж (1934 рік) появилася і його повість „Марія".

     Проте найбільш плідним періодом у творчості цього визначного майстра слова були роки війни, коли У. Сам­чук виявив теж незвичайний журналістичний і публіци­стичний талант, редагуючи з 1-го вересня 1941 року український часопис у Рівному, за окресленням самого письменника це була ,перша справжня газета на території окупованої (німцями) України, видавана незалежними сила­ми і засобами" тиражем, що зріс незабаром до 40,000 чисел. Тоді письменник належав і активно працював в ОУН, Організації Українських Націоналістів полк. Андрія Мельника. Св. п. Улас Самчук з рамени організації багато подорожував, відвідуючи Київ, Полтаву, Харків та інші міста У країни, що відбив згодом у повісті „На коні вороному" аж у році 1975 та 1955 року в повісті „На білому коні . Наприкінці Другої світової війни і після закінчення ч св. п. У. Самчук проживав у Німеччині, у році 1948 виїхавши в Канаду, де й закінчилося його плідне і трудолюбиве життя, бо він, не відкладаючи пера, писав один твір за другим, одноразово займаючись і громадською працею, що взагалі для нього не припинялася, хоч і став він на дещо інший грунт, змінивши свій націоналістичний світогляд згодом на демократичний.

     Цей демократичний період діяльності письменника можна вже датувати часом заснування в Німеччині у 1946 році відомого МУР-у (Мистецького Українського Руху), де з ним пліч-о-пліч працювали Віктор Бер — Віктор Пет­ров (він же В. Домонтович), Юрій Косач, Юрій Шерех, Григорій Костюк, Іван Багряний та багато інших письмен­ників і поетів. Уділявся св. п. У. Самчук теж активно на форумі Державного Центру УНР в екзилі. Найбільше працював у професійно-становій організації письменників „Слово", яке заснував і де належав довгі роки до керівних органів і головував у ньому.

     Проте громадська праця завжди поступалася праці творчій і тому існує багатий літературний дорібок письменника. У Німеччині в 1945 році вийшов його роман-хроніка „Юність Василя Шеремети". Як і більшість праць письменника вона — з сильним автобіографічним елементом. Три роки пізніше появилися з трилогії „Ост" дві частини — „Морозів хутір" і „Темнота", що забезпечило за Самчуком славу „літописця змагань українського народу протягом сучасного йому півстоліття", за висловом св. п. Богдана Кравцова. У 1954 році видано твір „П'ять по дванадцятій" з воєнного досвіду, та три роки пізніше

     „Чого не гоїть вогонь", де змальовано дії УПА на Волині. Життя канадської еміграції знайшло відображення у книжці „На твердій землі" (1967 р.), Де талант Уласа Самчука-літописця дуже помітний.

     На цьому місці бажаємо із вдоволенням підкреслити той факт, що сл. п. Улас Самчук протягом свого трудолюбивого життя в Канаді щиро співпрацював з Інститутом Дослідів Волині та з Т-вом „Волинь" у Вінніпезі і тих дві волинських організацій видали такі його праці:„На білому коні", „На коні вороному", „Плянета Ді-Пі", „Втеча від себе", третій том трилогії „Ост", а також перевидали повість „Марія".

Леонід Горлач, Літопис Волині, 1988, ч 15.

ВОЛИНЬ