Кожна людина, яка заходить в приміщення Дерманської гімназії, звертає увагу на меморіальну дошку з написом "Тут в 1917-1920 роках навчався Улас Самчук, видатний український письмен­ник" і його барельєф-портрет. Так, майбутній письменник, публіцист, редактор "Волині", політичний і громадський діяч навчався в Дер-мані перед вступом до Кременецької гімназії.

     Великий вплив на нього мали природний та історико-культурний феномен Дерманя, його духовний потенціал.

     Мудреці кажуть, що в кожній дитині дрімає якийсь талант. Хто ж його розбудить? Батьки, книги, оточення, вчителі... Вчителі в Уласа були дійсно з великої букви. Сьогодні з глибини років важко по крихтах віднайти відомості про Карпа Перебийноса, Антона Камінського, Василя Левицького, Михайла Кедрова, Павла Артем'юка. Високоосвічені, з великим почуттям відпо­відальності, інтелігенти в справжньому ро­зумінні цього слова. Про їх високий духовний рівень свідчить те, що в 1940-і роки Павло Артем'юк (Платон в чернецтві) став єпископом Рівненським і Острозьким Православної церк­ви, а Михайло Кедров - єпископом Вроцлавським Православної церкви в Польщі.

     Трохи більше є відомостей про Михайла Черкавського та Афіногена Павлюка.

     Михайло Черкавський (1879-1929 рр.), уро­дженець м. Крем'янець, закінчив історико-філологічний факультет Київського університету Святого Володимира. Вчителював у Бессарабії, потім на Волині в Дермані, Дубні і Луцьку. Ще до революції видав українською мовою кілька брошур на теми просвіти та економіки (зокре­ма, про Дейла Карнегі);

     Навчаючись в Дермані, Улас Самчук дру­жив з його сином Юрієм. В 1922 році Михайло Черкавський був обраний до сенату польського парламенту від Волині. Став активним політич­ним діячем, членом УНДО, публіцистом. Його обирають першим головою клубу представників українського люду до польського парламенту (сучасною термінологією - головою української фракції). Часто виступав із статтями в журналі "Духовний сіяч" під псевдонімами. Помер у розквіті сил від прикрого випадку. На вулиці у холодну пору підібрав кошеня, яке подряпало йому руку. Потрапила інфекція, почалося зара­ження крові. Антибіотиків тоді ще не було, лікарі ні у Крем'янці, ні у Львові не змогли нічо­го вдіяти. Помер і похований у Львові.

  ТІ, ХТО РОЗБУДИЛИ ТАЛАНТ

     Афіноген Павлюк (1889-1965 рр.) народив­ся в селі Гриценки на Поділлі, вчився в школі у м. Почаїв. 1907 року закінчив Дерманську вчи­тельську семінарію, вчителював. З 1910 по 1918 рік жив у Петербурзі, навчався в ко­мерційному та педагогічному інститутах, пра­цював вчителем. З 1918 по 1932 рік викладав математику та космографію в Дерманських школах. З 1926 року - директор Дєрманської 7-класної школи, одночасно в 1928-29 рр. дирек­тор Дєрманської жіночої української гімназії. З 1939 року - директор школи в м. Кужейові біля Кракова. З 1935 по 1939 рік навчався заочно у Варшавській "Висшей вшехніце Польскей" на відділі наук політичних і суспільних. Афіноген Максимович мав три вищих освіти!

     З початком другої світової війни 1939 р. пра­цює короткий час в гімназії м. Здолбунова, потім - м. Острога. Тут одним з його учнів був М. П. Ковальський, нині професор історії та проректор з наукової роботи Острозької ака­демії.

     В 1941-1942 рр. Афіноген Павлюк був ди­ректором Острозької учительської семінарії. В 1942 році висвячується в Почаївській лаврі в священики. Служить настоятелем церков у Ос­трозі, Верхові, Дермані (з 1956-1965 рр.). По­мер і похований в Дермані. Афіноген Павлюк був одружений з двоюрідною сестрою видатно­го українського перекладача Миколи Хомичевського (Бориса Тена). Дочка і онук Афіноге­на Павлюка доглядали Миколу Васильовича до смерті.

     Вчителі Дєрманської учительської семінарії та зразкової 4-класної вищепочаткової школи при ній підтримали і розвинули в Уласа потяг до знань, до художнього осмислення дійсності, вроджений талант оповідача, феноменальну пам'ять, велику працездатність, нестандартне мислення філософського спрямування.

     Напередодні 98-ї річниці з дня народження Уласа Самчука згадаймо добрими словами і вдячністю вчителів нашого видатного земляка. Вони цього заслуговують.

Федір ЄФІМЧУК , вчитель історії Дєрманської гімназії , громадський директор музею Уласа Самчука в Дермані .