Третій лист від Шереха.

     А це значить МУР.

     Той справді МУР ... Я вже, було, й забув за нього. Але Шерех чудовий і невблаганний. Він заповзявся за всяку ціну мене з ним одружити, його листи такі безпосередні, такі щирі, такі багаті правдою про нашу дійсність, що було б гріхом, коли б вони стратились для майбутнього.

     Ось, наприклад, посланіє з-перед минулого тижня (5. І. 46):

     „Дорогий і високоповажаний Уласе Олексієвичу! Передусім хочу скласти Вам, хоч із запізненням, свої щирі новорічні побажання й привітання. Запізнення сталося тому, що саме в час новоріччя я мандрував (знову!) по Баварії. От власне в зв'язку з цією подоріжжю я й хочу дати маленький звіт про стан, сказати б, на місцях.

     Мета моєї подорожі була потрійна. Встановити, чи котрийсь з таборів не погодився б прийняти й створити людські умови для безпритульних письменників, умовитися про місце умовленої конференції і нарешті, виявити можливість видання Малої Бібліотеки МУРу. Останнє тому, що німець в Нюренбергу, який дав був згоду з 1-го січня друкувати її фотографічним способом, раптом, 3-го грудня, заявив, що не може друкувати, бо не має матеріалу.

     Я відвідав Ульм, Авґсбург і Мюнхен. Ульм погодив­ ся прийняти Петрова й Гуменну. Конференцію договорився я провести 28-29 січня в Соммерказернен в Авґсбурзі. Обіцяв др. Шлимкевич, що він прочитає на конференції ту доповідь, якої не міг прочитати в Ашаффенбурзі. Таким чином ця конференція не тільки повторить матеріали з'їзду, а ще й доповнить їх. Зате, замість звіту Тимчасового проводу й доповіді про статут я думаю тепер можна дати просто інформацію про ухвали з'їзду в організаційній! ділянці. Цю доповідь могли б зробити Ви, або Віктор Платонович. Чекаю на Ваше рішення.

     Тепер про становище на місцях. В Ульмі, Білецький, влаштований до речі, дуже добре, проти моїх сподівань поводиться досить енергійно і навіть агресивно проти всяких коло літературних халтурників, яких талі є чимало. Дацько має дозвіл від УНРРА на видавництво, яке має право видавати шкільну бібліотек), підручни ки, журнал-місячник і газету. Черенки частково прибули, частково прибувають у січні. Малу Бібліотеку МУРу Дацько береться друкувати охоче. Умови: тексти й редакція наша, вся видавнича сторона їхня. В наше розпорядження йде одна третина вартості! накладу, себто при накладі 3000 примірників по 1.50 марки - 1500 марок. З них сплачуємо авторський гонорар і невеличкий відсоток (якщо треба) для МУРу, Одначе загальний склад співробітників видавництва, зокрема участь у ньому деяких скомпромітованих осіб, примушує замислитися, чи йти на ці умови. Матеріяли про з'їзд у своїй газетці Дацько обіцяв надрукувати.

     В Авґсбурзі я зустрів загальне незадоволення, що ми відмовилися формувати централю загальної спілки письменників і журналістів (поруч МУРу). Так висловлювалися Барка, Орест, Шаян і Міяковський. Старався перекопати, що в такій централі потреби нема. На певний час вдалося це. Проте активних заходів щодо формуван­ ня такої централі, здається, можна сподіватися тільки від Шаяпа, який почувається ображеним тому, що це ж відкинуто його ідею, про яку він подав свого часу листа до Мудрого. З редакцією „Нашого життя" я гово­ рив про те, чи взялися б вони видавати МБ МУРу, як додаток до газети — фотографічним способом. Умови я їм пропонував ті самі, що на них пристав Дацько. Вони виявили більше гандлярського духа, бо зажадали лишити собі не дві третини, 70%, а крім того ми мали б оплачувати вартість перекладу на англійську мо ву для цензури. От і тут ми в принципі не розходимося в комерції, я певен, вони підуть на поступки. Остаточне укладення договорів провадитиме вже Петров, який має вирушити в подорож коло 15 січня. Бажано було б до того мати Ваші зауваження в цій справі.

     У Мюнхені заварилася ціла каша. При певній пасивності старих мурівців особливо гаряче взялися за справу новоявлені молоді — Степаненко й Гарасевич. Вони зробили революцію в Карлсфельді. Щоб відірватися від керівництва Курпіти, вони проголосили автономію Карлсфсльду. На понад дванадцятигодинних зборах гаряче обговорювалося, що таке МУР і як до нього поставитися. На жаль, ці молоді люди не мають достатнього авторитету, і тому маю враження, що питання лишиться нерозв'язаним. У Карлсфельді вибрали нове правління, куди ввійшли Степаненко, Німчук, Щтикало і ще хтось. У Мюнхені з Курпітою я не говорив. Знаю тільки, що він друкує на цикльостилі великий журнал.

     Володимир Дорошенко й Шлимкевнч погодилися в кураторі! Літературно-наукового фонду, про що я пишу офіційного листа до централі. Міяковський відмовився від цього, мотивуючи переобтяженістю.

     Крім того, я зробив зміну в кваліфікаційній комісії, а саме: вивів з неї Домонтовича, бо за статутом не має права працювати в КК член видавничої комісії. Натомість до КК я запросив Костецького й Ореста. Думаю, що Ви не будете заперечувати.

     Бачив Косача. Він був у Реґенсбурзі й говорив з Дов галем. Довгаль почувається особисто ображеним бо і, на думку Косача, охоче пішов би на компроміс. Я, прав да, вважаю себе не менше ображеним, бо він поводився підло й похамському. Але, якби Ви вважали компроміс доцільним, то я міг би поїхати до Реґейсбургу й спробувати з ним поговорити - ...................... не зважаючи на самолюбство, але не хочу цього робити, поки не знаю думки Вашої і всього правління.

     Загальний висновок такий: МУР розворушив літературне й коло літературне болото. Саме тепер треба раз на завжди поставити МУР на відповідну висоту. Для цього треба насамперед установити контакт з місцевими спілками і то не через молодиків, а через людей з ім'ям і шанованих. Я розіслав листи всім газетам про перебіг нашого з'їзду і другого листа місцевим спілкам про порядок прийняття до МУРу. Але обидва листи, звичайно, можуть при бажанні бути поховані в архівах. Тому особливого значення має конференція в Авґсбурзі. І тому я дуже за потрібне вважаю, щоб Ви, а по змозі й Гр. Ол. на неї приїхали. Вона матиме в складі учасників уже не тільки ентузіастів МУРу, як це було в Ашаффенбурзі, а й його ворогів, і саме на цій підставі треба буде ствердити МУР всією силою Вашого авторитету й слова. Знаю, що це Вам неприємне й тяжке (хоч тепер і далеко легше, ніж під час з'їзду), але думаю, що це єдиний раз, коли доведеться Вас просити зрушити з місця на якихсь два-три дні.

     З інших новин. Чув я, що в Інґсбурзі відбувся з'їзд австро-українських письменників. Чи це правда, в якому обсязі і з якими наслідками він відбувся, я не знаю. З англійської зони зголосився нарешті Петренко. Це перший мурівець з тих країн.

     Посилаю Вам проект правильника для КК. Якщо у Вас не буде заперечень, то будемо за ним працювати. Статут ми доповнили й я це передрукував. Посилаю Вам теж примірник.

     Оце і всі справи. Щоб не писати про них удруге, прошу Вас показати цього листа Гр. Ол. Я посилаю йому запрошення на конференцію, щоб він їх розподілив між людьми.

     Привіт і святкові привітання Вашій П. Дружині. Чекаємо на відповідь до 15 січня. Ваш, Ю. Шерех." Лист писаний машинкою і дописка рукою: ,,Р.З. В. Пл. нагадує, що ще одна дуже важлива справа — в зв'язку, особливо, з відомостями про вивіз до Америки в „Ноє Цайтунґ", — організація викликів письменників до Америки. Чи що є у Вас щодо цього нового? І взагалі, що є у Вас нового?"

     Отже так: вони там в організаційній гарячці, я тут у творчій гарячці. Як це поєднати? Яка з цих гарячок важливіша? Здається, що та і друга і мені прийдеться поділитися. Заходи Шереха просто зворушують і я не можу відмовити йому сприяння, хоча багато з того, в перспективі майбутнього, виявиться зайвою метушнею. Написав йому одразу листа з моїми зауваженнями на різні запити, але на конференцію МУР-у до Авґсбургу їхати відмовляюся. На днях прийшов знов лист, і такий же довгий з докладним виясненням, чому мені треба там бути, що мене все таки не переконує. Сьогодні ось лист третій — ряд вимог, запитів і повна інформація про перебіг організації членства МУР-у і видавничої справи.

Спогади

1. Спогад: Єфімчук Федір Олегович.

2. Спогад: Наталія Блонська.

3. Спогади про видатного земляка.

4. Вірш: "Дермань, Дермань...", Марія Голод

5. Спогад: Світлана Кузьменко.

6. Спогад: Юрій Шерех, "Спроби Дружніх Портретів".

Листи до Уласа Самчука

1. Третій лист від Шереха.

2. Лист від Євгена Маланюка.

3. Лист: Віктор Петров.

4. Листа від Дмитра Андрієвського з Брюсселю.

5. Лист від видавця Михайла Борецького.

6. До Уласа Самчука, Олена Теліга.

7. До Уласа Самчука, Олена Теліга.

Листи Уласа Самчука

1. Гурій Бухало, Рівне, 16 квітня, 1994.

2. «Повний до тебе правдивої і щирої пошани». Лист Уласа Самчука до Марії Зоц від 24 лютого 1969 року.

3. Сім листів Уласа Самчука до Євгена Маланюка.

/ Головна / Біографія / Книги / Фотоальбом / Спогади / Статті / Бібліографія /
Copyright © 2005, TI-ZL