А це значить МУР.

     Той справді МУР ... Я вже, було, й забув за нього. Але Шерех чудовий і невблаганний. Він заповзявся за всяку ціну мене з ним одружити, його листи такі безпосередні, такі щирі, такі багаті правдою про нашу дійсність, що було б гріхом, коли б вони стратились для майбутнього.

     Ось, наприклад, посланіє з-перед минулого тижня (5. І. 46):

     „Дорогий і високоповажаний Уласе Олексієвичу! Передусім хочу скласти Вам, хоч із запізненням, свої щирі новорічні побажання й привітання. Запізнення сталося тому, що саме в час новоріччя я мандрував (знову!) по Баварії. От власне в зв'язку з цією подоріжжю я й хочу дати маленький звіт про стан, сказати б, на місцях.

     Мета моєї подорожі була потрійна. Встановити, чи котрийсь з таборів не погодився б прийняти й створити людські умови для безпритульних письменників, умовитися про місце умовленої конференції і нарешті, виявити можливість видання Малої Бібліотеки МУРу. Останнє тому, що німець в Нюренбергу, який дав був згоду з 1-го січня друкувати її фотографічним способом, раптом, 3-го грудня, заявив, що не може друкувати, бо не має матеріалу.

     Я відвідав Ульм, Авґсбург і Мюнхен. Ульм погодив­ ся прийняти Петрова й Гуменну. Конференцію договорився я провести 28-29 січня в Соммерказернен в Авґсбурзі. Обіцяв др. Шлимкевич, що він прочитає на конференції ту доповідь, якої не міг прочитати в Ашаффенбурзі. Таким чином ця конференція не тільки повторить матеріали з'їзду, а ще й доповнить їх. Зате, замість звіту Тимчасового проводу й доповіді про статут я думаю тепер можна дати просто інформацію про ухвали з'їзду в організаційній! ділянці. Цю доповідь могли б зробити Ви, або Віктор Платонович. Чекаю на Ваше рішення.

     Тепер про становище на місцях. В Ульмі, Білецький, влаштований до речі, дуже добре, проти моїх сподівань поводиться досить енергійно і навіть агресивно проти всяких коло літературних халтурників, яких талі є чимало. Дацько має дозвіл від УНРРА на видавництво, яке має право видавати шкільну бібліотек), підручни ки, журнал-місячник і газету. Черенки частково прибули, частково прибувають у січні. Малу Бібліотеку МУРу Дацько береться друкувати охоче. Умови: тексти й редакція наша, вся видавнича сторона їхня. В наше розпорядження йде одна третина вартості! накладу, себто при накладі 3000 примірників по 1.50 марки - 1500 марок. З них сплачуємо авторський гонорар і невеличкий відсоток (якщо треба) для МУРу, Одначе загальний склад співробітників видавництва, зокрема участь у ньому деяких скомпромітованих осіб, примушує замислитися, чи йти на ці умови. Матеріяли про з'їзд у своїй газетці Дацько обіцяв надрукувати.

     В Авґсбурзі я зустрів загальне незадоволення, що ми відмовилися формувати централю загальної спілки письменників і журналістів (поруч МУРу). Так висловлювалися Барка, Орест, Шаян і Міяковський. Старався перекопати, що в такій централі потреби нема. На певний час вдалося це. Проте активних заходів щодо формуван­ ня такої централі, здається, можна сподіватися тільки від Шаяпа, який почувається ображеним тому, що це ж відкинуто його ідею, про яку він подав свого часу листа до Мудрого. З редакцією „Нашого життя" я гово­ рив про те, чи взялися б вони видавати МБ МУРу, як додаток до газети — фотографічним способом. Умови я їм пропонував ті самі, що на них пристав Дацько. Вони виявили більше гандлярського духа, бо зажадали лишити собі не дві третини, 70%, а крім того ми мали б оплачувати вартість перекладу на англійську мо ву для цензури. От і тут ми в принципі не розходимося в комерції, я певен, вони підуть на поступки. Остаточне укладення договорів провадитиме вже Петров, який має вирушити в подорож коло 15 січня. Бажано було б до того мати Ваші зауваження в цій справі.

     У Мюнхені заварилася ціла каша. При певній пасивності старих мурівців особливо гаряче взялися за справу новоявлені молоді — Степаненко й Гарасевич. Вони зробили революцію в Карлсфельді. Щоб відірватися від керівництва Курпіти, вони проголосили автономію Карлсфсльду. На понад дванадцятигодинних зборах гаряче обговорювалося, що таке МУР і як до нього поставитися. На жаль, ці молоді люди не мають достатнього авторитету, і тому маю враження, що питання лишиться нерозв'язаним. У Карлсфельді вибрали нове правління, куди ввійшли Степаненко, Німчук, Щтикало і ще хтось. У Мюнхені з Курпітою я не говорив. Знаю тільки, що він друкує на цикльостилі великий журнал.

     Володимир Дорошенко й Шлимкевнч погодилися в кураторі! Літературно-наукового фонду, про що я пишу офіційного листа до централі. Міяковський відмовився від цього, мотивуючи переобтяженістю.

     Крім того, я зробив зміну в кваліфікаційній комісії, а саме: вивів з неї Домонтовича, бо за статутом не має права працювати в КК член видавничої комісії. Натомість до КК я запросив Костецького й Ореста. Думаю, що Ви не будете заперечувати.

     Бачив Косача. Він був у Реґенсбурзі й говорив з Дов галем. Довгаль почувається особисто ображеним бо і, на думку Косача, охоче пішов би на компроміс. Я, прав да, вважаю себе не менше ображеним, бо він поводився підло й похамському. Але, якби Ви вважали компроміс доцільним, то я міг би поїхати до Реґейсбургу й спробувати з ним поговорити - ...................... не зважаючи на самолюбство, але не хочу цього робити, поки не знаю думки Вашої і всього правління.

     Загальний висновок такий: МУР розворушив літературне й коло літературне болото. Саме тепер треба раз на завжди поставити МУР на відповідну висоту. Для цього треба насамперед установити контакт з місцевими спілками і то не через молодиків, а через людей з ім'ям і шанованих. Я розіслав листи всім газетам про перебіг нашого з'їзду і другого листа місцевим спілкам про порядок прийняття до МУРу. Але обидва листи, звичайно, можуть при бажанні бути поховані в архівах. Тому особливого значення має конференція в Авґсбурзі. І тому я дуже за потрібне вважаю, щоб Ви, а по змозі й Гр. Ол. на неї приїхали. Вона матиме в складі учасників уже не тільки ентузіастів МУРу, як це було в Ашаффенбурзі, а й його ворогів, і саме на цій підставі треба буде ствердити МУР всією силою Вашого авторитету й слова. Знаю, що це Вам неприємне й тяжке (хоч тепер і далеко легше, ніж під час з'їзду), але думаю, що це єдиний раз, коли доведеться Вас просити зрушити з місця на якихсь два-три дні.

     З інших новин. Чув я, що в Інґсбурзі відбувся з'їзд австро-українських письменників. Чи це правда, в якому обсязі і з якими наслідками він відбувся, я не знаю. З англійської зони зголосився нарешті Петренко. Це перший мурівець з тих країн.

     Посилаю Вам проект правильника для КК. Якщо у Вас не буде заперечень, то будемо за ним працювати. Статут ми доповнили й я це передрукував. Посилаю Вам теж примірник.

     Оце і всі справи. Щоб не писати про них удруге, прошу Вас показати цього листа Гр. Ол. Я посилаю йому запрошення на конференцію, щоб він їх розподілив між людьми.

     Привіт і святкові привітання Вашій П. Дружині. Чекаємо на відповідь до 15 січня. Ваш, Ю. Шерех." Лист писаний машинкою і дописка рукою: ,,Р.З. В. Пл. нагадує, що ще одна дуже важлива справа — в зв'язку, особливо, з відомостями про вивіз до Америки в „Ноє Цайтунґ", — організація викликів письменників до Америки. Чи що є у Вас щодо цього нового? І взагалі, що є у Вас нового?"

     Отже так: вони там в організаційній гарячці, я тут у творчій гарячці. Як це поєднати? Яка з цих гарячок важливіша? Здається, що та і друга і мені прийдеться поділитися. Заходи Шереха просто зворушують і я не можу відмовити йому сприяння, хоча багато з того, в перспективі майбутнього, виявиться зайвою метушнею. Написав йому одразу листа з моїми зауваженнями на різні запити, але на конференцію МУР-у до Авґсбургу їхати відмовляюся. На днях прийшов знов лист, і такий же довгий з докладним виясненням, чому мені треба там бути, що мене все таки не переконує. Сьогодні ось лист третій — ряд вимог, запитів і повна інформація про перебіг організації членства МУР-у і видавничої справи.